Вбивство на 31-му поверсі - Страница 11

Він стрепенувся, але й далі писав, шкрябаючи пером. Потім сердито зім'яв папір і шпурнув на стіл. Папір не влучив у кошик, а впав коло самих Єнсенових ніг.

Директор устав, підійшов до вікна, відчинив його й трохи постояв спиною до гостя.

Комісар Єнсен глянув на папір, підняв його й сховав до кишені.

Директор зачинив вікно і, всміхаючись, вернувся до столу. Він застібнув комір, поправив краватку і, натиснувши кнопку, сховав машинку. Тоді ввімкнув внутрішній телефон і сказав:

— Випишіть панові Єнсену перепустку на право вільного доступу до видавництва Він із будівельного нагляду. Зазначте, що перепустка дійсна до неділі включно. Додайте також універсального ключа

Голос був суворий, холодний і владний, але усмішка на обличчі не зникла

Рівно за дев'ятнадцять секунд увійшла жінка в зеленій сукні, несучи перепустку й ключа Директор насупився, критичним оком глянув на перепустку й стенув плечима

— Ну, гаразд, буде й так. Секретарка підвела очі.

— Я ж сказав, що буде й так, — гостро мовив директор. — Можете йти.

Він швидко підписав перепустку, простяг її разом з ключем Єнсенові й сказав:

— Ключ відмикає двері всіх відділів, які вас можуть зацікавити. Звісно, кабінет шефа ви ним не відчините і цих дверей теж.

— Дякую.

— Ви маєте ще якісь запитання? А то…

Він заклопотано позирнув на свого годинника

— Ще тільки одна детаіь, — мовив Єнсен. — Що являє собою спеціальний відділ?

— То проектна група, що працює над проектом нових журналів.

Комісар Єнсен кивнув головою, сховав ключа та перепустку в нагрудну кишеню і вийшов.

Перше ніж увімкнути мотор, він дістав з кишені зім'ятий аркуш, розгладив його й провів по ньому пучками.

Папір був дуже високої якості і начебто незвичайного

формату.

Письмо в директора було неріве, кутасте, як у дитини, але досить чітке. Єнсен прочитав:

«Інспекторові будівельного нагляду цим

Пан Н. Єнсен — уповноважений будівельного нагляду і має право доступу до всіх відділів, за винятком

Н. Єнсен — працівник будівельного нагляду і може заходити

Панові Єнсенові, пред'явникові цієї перепустки, дозволено заходити

Н. Єнсен із будівельного нагляду має особливе право

Комісар комісар

Пан Єнсен ЩОБ ТИ ЗДОХ»

Єнсен склав аркуш і сховав у теку, поверх якої лежав револьвер. Нахилившись до бічного віконця, він подивився на Дім. Погляд його був спокійний і ні про що не говорив.

У нього запекло під грудьми. Він був голодний, але знав, що як тільки з'їсть бодай крихту, йому знову стане погано.

Він увімкнув мотор і поглянув на годинника.

Пів на першу — і вже середа.

9

— Ні,— сказав лаборант. — Папір інший. Трохи іншого формату. Але…

— Що «але»?

— Великої різниці в якості нема Структура однакова Багато в чому та сама

— Ну й…

— Цілком можливо, що обидва аркуші виготовлено на тій самій фабриці.

— Он що.

— Ми якраз перевіряємо. Принаймні таке може бути. — Лаборант ніби завагався, тоді повів далі: — А те, що написане на другому аркуші, має якийсь стосунок до справи?

— Чому ви питаєте?

— Та до нас заходив один лікар із психіатричної лікарні. Він зразу визначив, що той, хто списав цей аркуш, хворий на словесну сліпоту. Він цілком певен цього.

— Хто допустив вашого психіатра до матеріалів слідства?

— Я. Він випадково зайшов, і виявилося, що ми знайомі. г зз

— Я подам на вас рапорт. — Комісар Єнсен поклав трубку. — «Цілком певен», — сказав він сам до себе.— І знову. — «Багато в чому та сама».

Він подався до туалету, приніс кухлик води, всипав три ложечки соди, помішав ручкою і випив.

Тоді вийняв з кишені ключа. Ключ був плаский, довгий, а дуже складні зубці його мали якусь чудну форму. Єнсен зважив його на долоні й позирнув на годинника.

Було двадцять хвилин на третю — середа й досі не скінчилася.

10

Із вестибюля Єнсен звернув ліворуч і сів у безперервний ліфт. Нескінченна низка кабін рухалася повільно, брязкаючи й скрегочучи, а Єнсен тим часом намагався роздивитися на все, що можна було побачити. Найперше пропливла велика зала, де електричні візки сновигали вузькими переходами поміж стосами пов'язаних у паки свіжих журналів, нижче робітники в комбінезонах розвозили відливні форми й оглушливо гриміли ротаційні машини. Ще нижче були душові кімнати, туалети, роздягальні з лавками та довгими рядами зелених металевих шафок. На лавках сиділи робітники — може, відпочивали, а може, скінчили вже свою зміну. Більшість їх байдуже гортали кольорові журнали — мабуть, щойно з друкарської машини. Та ось їзда скінчилася, і Єнсен опинився в паперовому складі. Тут панувала тиша, звичайно, не цілковита, бо звуки величезного будинку зливалися в суцільний гомін і його могутнє пульсування долинало аж сюди.

Комісар Єнсен трохи покрутився серед великих пак і складених сторчма сувоїв паперу. На очі йому трапився тільки блідий молодик у білому халаті, що злякано витріщився на нього, сховавши в кулаці запалену цигарку.

Врешті Єнсен залишив склад і поїхав нагору. Від першого поверху він уже мав товариство — чоловіка середніх років у сірому костюмі. Чоловік зайшов до тієї самої кабіни й піднявся разом з Єнсеном до десятого поверху, де треба було пересідати в інший ліфт. Чоловік не озивався й навіть не дивився в Єнсенів бік. Пересівши на десятому поверсі, Єнсен помітив, що чоловік у сірому костюмі вскочив у другу за ним кабіну.